Счастье - это не станция назначения, а способ путешествовать (Сенека)
Ти в спогадах, де черга в забуття,
Де сум розлук стирається поволі...
Ти ощасливив тим моє життя,
Що вже пішов, що вже немає болю...
Кострубато звичайно... Але так вже було написано...
А я вважаю, що не так вже і погано, як ти думаєш... Мило і лірично... Твоє? Особисто мені припало до душі ))
За довершеністю гнатися... Треба писати, коли душа просить, а доробити можна і потім. Та й ніхто не казав, що усі вірші мають бути досконалими.
Коли читала цей вірш, подумала, що це лише строфа з чогось більшого. Мабуть, варто було б дописати ще кілька рядків. Ти подумай...
І скажу ще, що жоден поет ще не був цілком задоволений своїми творами ))
Бажаю тобі натхнення і творчого пошуку, і того, щоб справджувались лише найпозитивніші твої вірші!